З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам'ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконала свій військовий обов’язок.

     22 лютого 2016 року в ЗОШ І – ІІІ ст.. с. Доросині відбувся  турнір пам′яті  Юрія Троцюка з баскетболу, присвячений вшануванню подвигу воїнів,які в далекому Афганістані виконували свій військовий обов’язок.

     15 лютого 1989 року настав день, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, офіцерів, службовців.

     Тепер цей день відзначається в Україні, як день вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

     В цих мертвих Афганських горах знайшов свою передчасну смерть і наш земляк, Юрій Троцюк. Не дочекалися його рідні. Він просто виконував свою військову повинність, свій безвихідний обов’язок… Але чесно і героїчно. До останнього подиху…

     На нашому святі були присутні свідки тієї війни: Троцюк Сергій Ананійович – полковник запасу, Будчик Петро Петрович, Стаднік Роман Романович, Мартинюк Віктор Вікторович, Березовський Олександр Валерійович, сестри Юрія – Сітовська Олена Леонідівна та Залізко Наталія Леонідівна, сільський голова – Косарик Віктор Павлович та воїни АТО: Никитюк Ігор Васильович, Турок Андрій Богданович, Бак Анатолій Андрійович.

     В  ХІХ турнірі І місце виборола команда ЗОШ І – ІІІ ст. с. Березолуки, якій вручено перехідний кубок баскетбольного турніру ІІ – ЗОШ І – ІІІ ст.. С. Доросині, ІІІ – ЗОШ І – ІІІ ст.. с. Береськ, ІV – ЗОШ І – ІІІ ст.. с. Ясенівка. Всі учасники турніру нагороджені грамотами районної спілки ветеранів Афганістану,баскетбольним м’ячем,  книгою для шкільної бібліотеки Івана Шкіря « Чужой бронежилет» та грошовою винагородою.

      Бути людиною для людини – це саме головне.

     Людину,яка пізнала, що таке Афганістан, немає, чому навчати – вона кожному може дати урок мужності, вірності і справедливості, вони завжди на передовій у самих «гарячих» точках нашої країни, на Майдані Незалежності та Інститутській у 2013 – 2014 році, в зоні АТО.

     Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо – біль утрат в зоні АТО. Майже рік ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави. Вони полягли навіки. Серед них – випускник нашої школи Андрій Заєць.

     Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

    Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені. Що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні.

Весь народ нашої держави об′єднався нині проти російського агресора.

    Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів. Словом, кожен із нас всіма силами намагається підтримати воїнів своєї держави. Наша школа теж не залишилась осторонь тих непростих подій, що відбуваються у нашій державі.

     Ми віримо в перемогу, бо наша армія бореться за свою державу, за свій народ, за свою землю. Україна завжди була, є і буде.