В.Вірний народився в селі Доросині 1 травня 1923року. Мати померла, коли йому не було й шести років. Батько Микола Федорович. належав до членів КПЗУ. В. Вірний закінчив Доросинівську початкову школу за Польщі, ґрунтовні знання в якій давала дуже освічена і надзвичайно вимоглива вчителька Зося Гамалея. Його тільки півроку протримано в першому класі і, за те що добре вчився, достроково переведено в другий клас. Закладені вчителькою міцні знання згодом уже по війні допомогли екстерном закінчити радянську семирічку поступити в технікум та академію. У 1941- 1944роках звідав всю гіркоту окупаційних незгод: приниження, постійний страх смерті, виснажливу працю в Мало-Березолуківському фільварку, переховування від людоловів, які хапали і вивозили на каторжні роботи юнаків і дівчат у Німеччину.
У березні 1944року відразу після вигнання нацистських загарбників з Доросинь став солдатом Радянської армії. Фронтову службу ніс у складі 14 окремого зенітного дивізіону 7-го гвардійського кавалерійського корпусу. У Східній Прусії був поранений. Лікувався. Згодом брав участь у штурмі Берліна і після переможної битви за нього разом з іншими бойовими побратимами тесаком поставив свій підпис на стіні рейхстагу. Ще рік служив у Магдебурзі. Мав змогу об’єктивно оцінити економічний розвиток Німеччини. Забудову не тільки міст, але й усіх сіл. І це йому згодом стало в пригоді.
Володимир Вірний — знатний каучуковод, новатор, перший Герой Соціалістичної Праці на Волині. Він не шукав легких доріг. Ще в шкільні роки Володимир твердо знав, що шлях до щастя лежить через працю. Ось чому, ставши на ноги, він попросив керівників артілі ім. Енгельса Рожищенського району на Волині дати йому роботу.
— Будеш ланковим, Володю, — вирішили на правлінні.
У 1948 році В.Вірний вперше взявся за вирощування кок-сагизу — нової сільськогосподарської культури, з якої виготовлявся каучук. У співдружності з наукою і передовим досвідом знатних ланкових Агріппіни Пармузіної і Олени Хобти, від яких Володимир Миколайович перейняв досвід вирощування каучуконоса, не шкодуючи сил, він з членами своєї ланки в 1950 році застосував весь комплекс агротехнічних заходів: провів п’ять прополювань у рядках, шість рихлень у міжряддях і одне підживлення мінеральними добривами.
Ще краще працювала ланка під час збирання насіння кок-сагизу, яке тривало два місяці. На окремих ділянках збирали насіння по три-чотири рази на день.
Наполеглива праця дала блискучі результати — з кожного гектара плантації зібрано по 218,8 кг насіння і по 20 центнерів коріння кок- сагизу.
Радянський уряд важку і старанну роботу трударів оцінив як героїчну, присвоївши їхньому ланковому звання Героя Соціалістичної Праці.
В.Вірний передавав свій досвід іншим каучуководам.
У жовтні 1954 року він, як ланковий від колгоспу ім. Молотова Рожищенського району відвідав сільськогосподарську виставку в Москві.
У 1955 році Володимир вступив до Академії сільськогосподарських наук на агрономічний факультет. При кафедрі сільськогосподарських машин він вивчав курс теоретичної та практичної підготовки по водінню зернового комбайна (1958-1959 рр.) в результаті чого йому була присвоєна кваліфікація комбайнера.
У 1960 році юнак закінчив Академію і здобув спеціальність вченого агронома.
У 1963-1971 роках Володимир Миколайович - голова колгоспу ім. Енгельса та депутат Доросинівської сільської Ради. На сесіях В.Вірний піднімав питання про забудову с.Доросині з метою перетворення його у селище міського типу, зокрема, спорудження дитячого садка, Будинку культури. дільничної лікарні, млина, хлібопекарні, пошти. Він дбав про добробут і благоустрій свого рідного села та його мешканців працюючи і в облсільгоспуправлінні.
Чимало ініціативних і кмітливих людей працювало у Рожищенському районі. Багато добрих справ на їхньому рахунку. Та найпоказнішим цей рахунок був у Володимира Миколайовича Вірного — першого Героя Соціалістичної Праці на Волині та людей, які наполегливо та самовідданно працювали у його ланці. Саме за працю й людська шана.