Лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай), всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди , міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф», лауреат премії англійського ПЕН-клубу. Доктор наук із соціальних комунікацій.
Через десять днів після його народження померла мама. Виховувався у діда й баби по материнській лінії — переселенців із Холмщини. Родина по батькові жила у с. Малий Окорськ Локачинського району. Закінчив із золотою медаллю Доросинівську середню школу.
Вчився у Ленінградському вищому військовому інженерно-будівельному училищі, яке скандально залишив на другому курсі, коли почав писати вірші, за що був покараний засланням у Забайкальську тайгу — будувати автомобільну дорогу з в'язнями.
У 1986 - 1987 роках ― кореспондент Ківерцівської районної газети на Волині.
У 1987 році вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив із відзнакою у 1992 році.
Після закінчення працював у релігійній пресі, робив передачі на радіо.
З 1987 року мешкає у Львові, з 2003-го — у Києві.
У 1996 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Митець — Влада — Преса: історико-типологічний аналіз» в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, у 2009 (там же) — докторську: «Українськомовна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-2000 років як структурна частина загальнонаціонального інформаційного простору».
Працював науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (1993-2004 рр.), викладачем Львівського національного університету ім. Івана Франка, старшим науковим працівником Інституту франкознавства цього ж вузу, керівником літературної студії «Франкова кузня» при ньому, викладачем курсу «Літературна майстерність» Національного університету “Острозька академія” (м. Острог).
У 1999 та 2000 роках був у творчому відрядженні у США ― науковцем, «ченцем», поетом-пілігримом.
Нині Ігор Павлюк провідний науковий працівник відділу української літератури XX століття Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України у м. Києві, професор кафедри української преси Львівського національного університету ім. Івана Франка, член редколегій літературно-мистецьких та наукових часописів, збірників: «Терен», «Золота пектораль», «Дзвін», «Українська літературна газета», “Вісник Львівського університету”.
Голова журі Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша.
Член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій зі спеціальності «соціальні комунікації» в Класичному приватному університеті(м. Запоріжжя).
Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей, презентацій ― в Естонії, у Грузії, в Росії, Білорусі, Польщі, Туреччині, Ірландії, Пакистані, Англії, у США, міжнародних видань про людей з України, з Волинської області, українських письменників, поетів, світового топ-опитування про українських поетів.
Ігор Павлюк одружений. Його дружина Людмила Павлюк — доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка. Доньки Ігоря Павлюка (Надія і Олеся) — студентки.
Творчість
Окремі вірші стали піснями.
Перекладає з російської мови.
За композиціями віршів Ігоря Павлюка створено театральні постановки. Його п'єсу «Вертеп» ставить Львівський драматичний театр імені Лесі Українки.
Твори Ігоря Павлюка перекладені російською, білоруською, польською, англійською, латиською, болгарською, французькою, японською та іншими мовами.Кілька книг Ігоря Павлюка оформлені народним художником України Іваном Сколоздрою (1934 — 2008), відомими художниками Іваном Остафійчуком, Миколою Кумановським, Ольгою Квашею.
Книга лірики Ігоря Павлюка “Україна в диму” стала книгою року - 2009 в Україні.
У 2010 році надруковано монографію Оксани Пухонської з передмовою професора Ягеллонського університету Ярослава Поліщука про творчість Ігоря Павлюка.
У 2011 році в американському видавництві CreateSpace (дочірня компанія Amazon.com) вийшла друком книга лірики Ігоря Павлюка та Юрія Лазірка “Catching Gossamers” («Ловлячи осінні павутинки») трьома мовами: українською, англійською та російською. Один із перекладачів російською — Євгенія Більченко. Книгу “Catching Gossamers” взяла на реалізацію найбільша світова роздрібна книготорговельна мережа Barnes & Noble.
Вірші Ігоря Павлюка надруковані у відомих у світі журналах «Envoi», «Acumen», «The Apple Valley Review», «Barnwood International Poetry Mag», «Le zaporogue», «Muddy River Poetry Review», «Asymptote», «Gold Dust», «The Adirondack Review», «The Recusant», «Metamorphoses», в російських часописах: «Литературной газете», «Поэтограде», «Литературной России», в польських літературно-мистецьких журналах «Radostowa», «Metafora», «Okolica Poetów», «Horyzont» та інших.
Представлений у книзі «European writer Introduction».
Ігорь Павлюк — головний герой фільму «Між Бугом і Богом». Ігор Павлюк ― автор більше 500 публікацій у періодиці, наукових збірниках та 33 окремих книг станом на 01.01 2015 року.
Відгуки про творчість
Ігор Павлюк — поет невичерпної сили, в таємничій поліській душі якого дивним, майже містичним чином відлунюють буйні степові голоси незабутніх Миколи Вінграновського і Валерія Іллі. Я став читати Ігоря Павлюка з часу публікації його поезій в журналі «Основа». Валерій Ілля тоді передрікав поетові велике майбуття. Не помилився.
Павло Загребельний
За нинішнього постнульового падіння суспільної моралі, такі особистості, як Ігор Павлюк, є обнадійливим взірцем передовсім для молоді. Оскільки він своєю життєвою і творчою практикою доводить, що є константи — Україна, мати, отець, рідна земля, — які не надаються на торги. Бо — вічні. І в цьому — крайня необхідність поезії Ігоря Павлюка нині і прісно.
Борис Олійник
Ігор Павлюк – справжній поет. Неподібний до нікого з теперішніх великих. Національний і космічний. Дуже любить життя веселе, але при тому бачить кінець усього сущого. Поезія Павлюка має всі дані для того, щоб її читали багатьма мовами в Європі.
Дмитро Павличко
...Ігор Павлюк походить із поліського краю. Цей регіон має особливе магічне звучання для мого вуха. Це так гарно жити подалі від заклопотаної цивілізації, створюючи наші незалежні світи, побудовані на фантазуванні. Я вдячний Ігореві Павлюку за його енергію справжньої людяності, яку я знайшов у його віршах...
Мо Янь (лауреат Нобелівської премії з літератури).