Понеділок, 06.05.2024, 15:45
Вітаю Вас Гість | RSS

                      Сайт опорного закладу "Доросинівський ліцей"
  Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області

Меню сайту
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Доросинівській школі 125

Школа чотирьох держав

Рід красний-прекрасний, як висловився про гостей ювілейного свята директор школи Ярослав Троцюк, зібрався на 125-річчя Доросинівської школи. Церковно-парафіяльна школа в Доросинях була відкрита на Покрову в 1988 році за кошти громади. Інспектор шкіл Луцького повіту Костянтин Гвоздіковський був настільки захоплений школою, що присвятив цій події спеціальний репортаж на чотирьох сторінках «Волинських єпархіальних відомостей». Завдяки цій публікації відомо, що школа була відкрита завдяки місцевому священику Ананію Хотовицькому та волосному писарю Д.Іванову, а вчителював у ній Василь Голощук.

Школа, історія якої дотична до трьох віків, давала знання учням чотирьох держав. І на кожному своєму етапі мала випускників, якими Доросині гордяться донині. Серед перших видатних випускників церковно-парафіяльної школи – сини священика, близнята Володимира та Ананій, який віддав своє життя служінню Богу і закінчив його в сані архієпископа. Доросинівську школу закінчив і перший на Волині Герой Соціалістичної Праці Володимир Вірний, У 1951 році школа стала середньою. З того часу вона дала путівку в життя майже трьом тисячам сільських дітей. Серед них -  дев’ять заслужених працівників у тих чи  інших галузях господарства, три члени Спілки письменників України.

125-річчям чесності, сумління, терпіння і виховання синів і дочок України назвав шлях школи нинішній духовний наставник села, настоятель Свято-Луківського храму Євгеній Срібний. А оскільки історія школи твориться її вчителями та учнями, то перше вітання прозвучало на адресу педагогів.

- Є найвище звання для вчителя – друга мама, другий тато. Тому ми привезли у подарунок дві пісні, які підкреслять це найвище звання, - завершив свою вітальну промову священик. І полинули під склепіння залу у виконанні хору благочиння Рожищенського району зворушливі рядки пісень – «Батьку, мій лебедю білий» та «У матері над хатою».

На ювілей школи у знаному на Волині селі прибули голова обласної ради Володимир Войтович, заступник голови облдержадміністрації Олександр Курилюк, голова райдержадміністрації Володимир Масалов, голова районної ради Андрій Музика, начальник відділу освіти РДА Ігор Ціось, голова райкому профспілки працівників освіти Лариса Новосад, директор Волинського обласного благодійного фонду «Європейський вектор» Галина Ведрич, Доросинівський сільський голова Микола Вавренчук.

Найпочеснішими гостями на святі були ветерани педагогічної ниви, чиї учні й прославили Доросинівську школу, а також ті люди, завдяки праці яких нинішня будова школи, якій днями виповнилося 55, не виглядає як пенсіонерка. Як стверджували ведучі, це тому, що керували школою мудрі та віддані директори, яких було в історії школи 22, а випускники ніколи не забували свою альма-матер.

От і до свого поважного ювілею завдяки турботі влади та колишніх випускників школа причепурилася та оновилася. За кошти Благодійного фонду Бориса Клімчука «Рідна Волинь» замінено 13 вікон та вхідні двері. До справи енергозбереження долучилися також заступник голови облдержадміністрації Олександр Курилюк, райдержадміністрація, відділ освіти, спонсори Анатолій Шинкарук та Леонтій Іванішин. А це ще 11 нових вікон. Тож з 88 вікон вдалося замінити 24. Завдяки фінансовій підтримці колишніх випускників Сергія Троцюка та Володимира Петручика відремонтовано сходи. Відділ освіти РДА виділив кошти також на заміну бічних дверей, ремонт їдальні. До проведення внутрішніх ремонтних робіт у школі долучилися своїми коштами Валерій Медвідь, Микола Шинкарук, Анатолій Гончар.

Та й на ювілейне свято гості прибули з потрібними закладу освіти дарунками. Зворушений теплими  спогадами дитинства, Олександр Курилюк передав школі сертифікат на три тисячі гривень на придбання літератури. Цифровий фотоапарат подарували Андрій Музика та Володимир Масалов. Ігор Ціось  вручив холодильник. Галина Ведрич, Сергій Троцюк – оргтехніку, Леонтій Іванішин – домашній кінотеатр, Валерій Медвідь – спортивний інвентар, Ігор Павлюк та Василь Федчук – книги. Подарунок, зроблений власними руками, презентувала директор підшефної Киязької школи Ніна Кицун. Щиро звучали пісенні вітання від Галини Стефанишин-Сітовської, Валентини Добровольської, Олександра Вінніка, учасників художньої самодіяльності БК села Доросині, учениці Катерини Василевської. Гумористичною сценкою привітали вчителів Оксана Миджга, Вікторія Хандучка та Катерина Сашко. А ще було на святі багато квітів, а також почесних нагород, які вручили вчителям, ветеранам праці та учням очільники області та району.

З нагоди 95-річчя з дня народження найстаріший випускник школи Іван Ярофейович Іщук отримав з рук голови райдержадміністрації Почесну грамоту та подарунок.

Брали за душу спогади, що лунали з імпровізованої сцени, ветерана педагогічної праці Катерини Троцюк, випускника 1955 року Миколи Митури, випускника 1957 року, Заслуженого журналіста України Василя Федчука, випускника 1984 року, доктора філологічних наук, професора Львівського Національного університету імені Тараса Шевченка Ігоря Павлюка. У спогадах звучало чимало імен улюблених вчителів, класних керівників. Та, на жаль, ніколи не зможуть завітати до рідної школи ті, хто вирушив у дорогу, з якої нема вороття. Їх пам’яті була присвячена зворушлива презентація «Покликали їх у вирій журавлі».

Нинішній педагогічний колектив високо тримає марку. За словами Ярослава Троцюка, коли  його призначили директором, у школі працювали один вчитель-методист та один старший вчитель. Нині у колективі – три вчителі-методисти та чотири старших вчителі. Половина педагогів – колишні випускники.

Які думки викликав ювілей в учасників торжества?

Євген Демков: Свято нагадало і про своєрідну власну ювілейну дату – у грудні 1953 року я був призначений директором у цей колектив.

Василь Іщук: Такі села, як Доросині, це щось енергетичне. А ця школа – тим більше. До того ж, слово «школа, як і слово «мати», жіночого роду.

Сергій Троцюк: Не кожен похвалиться, що може приїхати в свою школу, як до себе додому. Я – можу. Випускники школи, яка має таку славну історію, просто  таки зобов’язані високо нести її ім’я.

Раїса Мацюк

Газета "Наш край" 21 листопада 2013 року №47 (7317)

Категорія: Мої статті | Додав: Ярослав26 (27.11.2013)
Переглядів: 543 | Рейтинг: 0.0/0
Вхід на сайт
Пошук

Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz